Стародавні слов яни: Давні слов’яни | Історія України, 7 клас

Содержание

Давні слов’яни — Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Дудар

Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Дудар

Прочитайте уривок із праці римського історика Тацита (II ст.).

Венети (або венеди) — це давні слов’яни.

Який висновок про життя наших давніх предків можна зробити на основі прочитаного?

На думку істориків, процеси Великого переселення народів значно вплинули на життя слов’ян. Прочитайте свідчення готського дослідника Йордана (VI ст.) «Про походження та діяння гетів»:

«Венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів».

Чим відрізняються описи давніх слов’ян у Тацита і Йордана? Зверніть увагу, що історики, уривки з чиїх праць ви прочитали, не вживають сучасних нам топонімів. Поміркуйте, як можна дослідити історію слов’ян, щоб підтвердити чи спростувати отриману з давніх джерел інформацію. Складіть у зошиті коротку схему такого дослідження.

Дослідники не мають єдиної теорії щодо походження слов’ян, оскільки слов’янські племена час від часу змінювали місця проживання. На думку більшості сучасних учених, прабатьківщиною слов’ян можна назвати землі від Вісли до Дніпра.

Чому історики висувають так багато припущень про походження слов’ян і територію, яку вони заселяли?

На межі нової ери слов’яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони оселилися уздовж річок Вісла й Дністер, а також на Прип’ятському Поліссі, аж до Верхнього Подніпров’я. Тоді ж завершився поділ слов’янської спільноти на дві групи: східну й західну. У V-IX ст. частина слов’ян переселилася на Балканський півострів й утворила південну групу.

Суспільне та господарське життя давніх слов’ян. Їхній духовний світ

Розгляньте художню реконструкцію життя слов’янських племен (мал. 42). Чим, на думку художника, займалися наші давні предки?

Мал. 42

Прочитайте уривок із праці візантійського історика Прокопія Кесарійського.

Масагетами античні автори називали середньоазійські кочові й напівкочові племена.

Що з ваших висновків про заняття слов’ян підтверджують спостереження Прокопія Кесарійського? Яку назву щодо слов’ян він вживає?

Давні слов’яни вели осілий спосіб життя, адже землеробство забезпечувало їх продуктами харчування і давало можливість торгувати збіжжям. Вони сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, боби. Були поширені такі овочеві культури, як ріпа, редька, цибуля, часник, капуста. Крім цього, давні слов’яни вирощували льон і коноплі, з яких потім виготовляли тканину. Також вони розводили коней, велику рогату худобу, свиней, кіз, овець, домашню птицю.

Надзвичайно важливими в житті наших пращурів були рибальство й полювання. А ще бортництво (добування меду диких бджіл), оскільки мед був дуже дорогим товаром.

Давні слов’яни добре володіли різноманітними ремеслами: залізоробним, гончарним, деревообробним та іншими.

Селилися вони переважно поблизу річок — на родючих ґрунтах. Їхні поселення були невеликими і часто не мали жодних укріплень. Найпоширенішим типом житла на території сучасної України на початку нашої ери була проста хата, стіни якої робили з лози та глини. Площа такої будівлі сягала 45-50 м2.

Поміркуйте, чому побут слов’ян був доволі простим.

Слов’яни були язичниками. Пантеон їхніх богів дуже розрізнений, тобто побутували окремі культи різних богів, не пов’язані між собою. Цим культам служили жерці, яких називали волхвами. Їх вважали носіями таємних магічних знань.

Прочитайте текст. Поміркуйте, що спільного у слов’янському та давньогрецькому пантеонах.

На українських землях від часів індоєвропейців (V-IV тис. до н. е.) традиційно створювали відкриті капища — святилища, на яких на честь бога, якому поклонялися, встановлювали дерев’яних або кам’яних ідолів і облаштовували місце для жертовного багаття.

Розгляньте художнє зображення капища і визначте його основні характеристики.

Давнє капище

Давні слов’яни влаштовували свої святилища переважно на пагорбах, які не заростали деревами. Археологічні розкопки дали змогу відтворити вигляд таких місць. На верхівці пагорба було саме капище, тобто стояв ідол. Його оточували два земляні вали. Місце між валами називали требищем, оскільки там здійснювали требу — приносили жертву.

Виконайте онлайн-вправи.

Підсумки

Згідно з висновками вчених слов’яни розселялися на великій території — від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра. Вони жили родовим ладом, займалися землеробством, скотарством, а також мисливством, рибальством, збиральництвом. Високого рівня досягли їхні майстри у видобуванні й обробленні металу, гончарстві та інших ремеслах. Давні слов’яни були язичниками. Вони вірили у багатьох богів, яким приносили жертви у спеціальних священних місцях — капищах.

Домашнє завдання

  • 1. Намалюйте на окремому аркуші портрет-реконструкцію давньослов’янського чоловіка або давньослов’янської жінки.
  • 2. Порівняйте побут і вірування слов’ян з аналогічними сферами суспільного життя Риму або Еллади.

Попередня

Сторінка

Наступна

Сторінка

Слов’яни з найдавніших часів жили на території Європи. Вони були відомі під назвою венеди. Венеди у I — II ст. розселилися між річками Дніпро та Одра і біля Карпат. У IV ст. із венедів вирізнилися дві групи слов’янського населення:

1) склавини — предки південних і західних слов’ян;
2) анти — предки східних слов’ян.

Основні заняття слов’ян

  • Землеробство, вирощували пшеницю та просо.

  • Скотарство, розводили свиней та велику рогату худобу.

  • Полювання (полювали на благородного оленя, лося, косулю, тура, кабана).

  • Рибальство.

  • Бортництво.

  • Добича заліза і металообробка.

  • Гончарне ремесло.

  • Внутрішня і зовнішня торгівля (мала вигляд натурального обміну).

Суспільний устрій

  • Єдина громада (род), яка складалася з кількох або однієї патріархальної сім’ї.

  • Така сім’я об’єднувала ряд дрібніших родин.

  • Первісна сусідська громада — громада спільно володіла всіма будівлями, спільно розводила худобу, обробляла землю.

  • У I — II ст. патріархальні сім’ї виокремлюються з сусідської громади.

  • У VI — VII склавини і анти об’єднувалися у військові союзи. Виділяється племінна верхівка — вожді та їхня дружина.

Релігійні вірування

  • Язичництво — релігійні вірування в багатьох богів (Перну — бог грому, Даждьбог — бог сонця, Стрибог — бог вітрів, Сварог — бог неба, Велес — бог худоби, Мокош — богиня родючості, Дана — богиня води).

Слов’яни уперше згадуються у листі римського історика Помпонія Мели (I ст. н. е.).

Пліній Старший, описуючи у своїй праці «Природнича історія» (77 р. н. е.) балтійське узбережжя, серед інших племен, що його населяють, згадує і венедів.

Корнелій Тацит в своєму творі «Германія» описує місцевість, в якій проживали венеди та їх побут — венеди живуть осіло і займаються переважно сільським господарством; венеди є вправними воїнами і ведуть успішні війни проти сусідів.

Клавдій Птолемей (89 — 167 рр.), географ з Олександрії, вказував, що венеди мешкають на північ від Карпат, у Подністров’ї, а також у гирлі Дунаю.

Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Йордан, Феофілакт Симокката, Менандр Протектор, Маврикій Стратег описують слов’ян як численний народ і стверджують, що вони поділяються на три великі групи: венеди, анти, склавини.

V — VII ст. — Велике розселення слов’ян із межиріччя Дніпра й Дністра по території Європи (на північному сході слов’яни досягли р. Десни, Оки та Західної Двини, на південному заході — р. Дунаю і Балканського півострова, на заході — р. Лаби та узбережжя Балтійського моря).

Розселення слов’янських племен збіглося в часі з великим переселенням народів, за якого слов’яни брали участь у боротьбі з германськими племенами готів (III — IV ст. н. е.), тюркськими племенами гунів (IV — V ст. н. е.) і аварів (VI — VII ст. н. е.).

| Карта сайту |